Часто ми вживаємо так звані крилаті фрази, навіть не підозрюючи про їх походження. Звичайно, всі знають: «А Васька слухає та їсть» – це з байки Крилова, «дари данайців» і «троянський кінь» – з грецьких сказань про Троянської війні… Але багато слова стали настільки близькими і звичними, що нам навіть в голову не може прийти, хто сказав їх першим.
Козел відпущення
Історія цього виразу така: у стародавніх євреїв існував обряд відпущення гріхів. Священик покладав обидві руки на голову живого козла, тим самим ніби перекладаючи на нього гріхи всього народу. Після цього козла виганяли в пустелю. Минуло багато-багато років, і обряду вже не існує, а вираз все живе…
Трин-трава
Таємнича «трин-трава» – це зовсім не якесь рослинна зілля, яке п’ють, щоб не хвилюватися. Спочатку вона називалася «тин-трава», а тин – це паркан. Виходила «трава підзаборна», тобто нікому не потрібний, всім байдужий бур’ян.
Майстер кислих щів
Кислі щі – нехитра сільська їжа: водичка та квашена капуста. Приготувати їх не становило особливих труднощів. І якщо кого-небудь називали майстром кислих щей, це означало, що ні на що путнє він не годен.
Бальзаківський вік
Вираз виникло після виходу в світ роману французького письменника Оноре де Бальзака (1799-1850) «Тридцятирічна жінка» (1831); вживається як характеристика жінок у віці 30-40 років.
Біла ворона
Вислів цей, як позначення рідкісного, різко відмінної від решти людини, дано в 7-й сатири римського поета Ювенала (середина I ст. – після 127 р. н. е..): Рок дає царства рабам, доставляє полоненим тріумфи. Втім, такий щасливець рідше білої ворони буває.
Підкласти свиню
По всій імовірності, це вираз пов’язано з тим, що деякі народи з релігійних міркувань не їдять свинину. І якщо такій людині непомітно підкладали в їжу свиняче м’ясо, то цим паплюжили його віру.
Кидати камінь
Вираз «кидати камінь» у кого-небудь в сенсі «звинувачувати» виникло з Євангелія (Йоан, 8, 7); Ісус сказав книжникам і фарисеям, які, спокушаючи його, привели до нього жінку, викритих в перелюбі: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине на неї камінь» (у стародавній Юдеї існувала страта – побивати камінням).
Папір усе терпить (Папір не червоніє)
Вираз сходить до римського письменника й оратора Цицерону (106 – 43 рр. до н. е.); у його листах «До друзів» зустрічається вислів : «Epistola non erubescit» – «Лист не червоніє», тобто письмово можна висловлювати такі думки, які соромляться висловити усно.
Бути чи не бути – ось в чому питання
Початок монологу Гамлета в однойменній трагедії Шекспіра у перекладі Н.А. Польового (1837).
Вовк в овечій шкурі
Вираз виникло з Євангелія: «Бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки».
Ворона в павиних пір’ї
Виникло з байки І. А. Крилова «Ворона» (1825).
Всипати по перше число
Не повірите, але… зі старої школи, де учнів пороли щотижня, незалежно від того, хто правий, хто винен. І якщо наставник перестарається, то такої прочуханки вистачало надовго, аж до першого числа наступного місяця.
Прописати ижицу
Іжиця – назва останньої букви церковнослов’янської азбуки. Сліди прочуханки на відомих місцях недбайливих учнів сильно скидалися на цю букву. Так що прописати ижицу – провчити, покарати, простіше відшмагати. А ви ще лаєте сучасну школу!
Все своє ношу з собою
Вираз виникло з давньогрецького перекази. Коли перський цар Кір зайняв місто Приену в Іонії, жителі покинули його, несучи з собою найцінніше з свого майна. Лише Биант, один з «семи мудреців», уродженець Приены, пішов з порожніми руками. У відповідь на здивовані запитання своїх співгромадян він відповів, маючи на увазі духовні цінності: «Все своє ношу з собою». Цей вислів часто вживається в латинській формулюванні, що належить Цицерону: Omnia mea mecum porto.
Все тече, все змінюється
Це вираз, що визначає постійну мінливість усіх речей, викладає сутність вчення грецького філософа Геракліта з Ефеса (близько 530-470 рр. до н. е.)
Гол як сокіл
Страшно бідний, жебрак. Зазвичай думають, що мова йде про птаха. Але сокіл тут ні при чому. Насправді «сокіл» – старовинне військове стінопробивне знаряддя. Це була абсолютно гладка («гола») чавунна болванка, закріплена на ланцюгах. Нічого зайвого!
Сирота казанська
Так кажуть про людину, яка прикидається нещасних, скривджених, безпорадним, щоб кого-небудь розжалобити. Але чому сирота саме «казанська»? Виявляється, цей фразеологізм виник після завоювання Казані Іваном Грозним. Мірзи (татарські князі), опинившись підданими російського царя, намагалися випросити у нього всілякі поблажки, скаржачись на своє сирітство і гірку долю.
Недолугий чоловік
У старовину на Русі «шляхом» називали не тільки дорогу, але ще й різні посади при дворі князя. Шлях сокольничий – відає княжої полюванням, шлях ловчий – псового полювання, шлях конюший – екіпажами і кіньми. Бояри всіма правдами і неправдами намагалися роздобути у князя шлях – посаду. А кому це не вдавалося, про тих зневажливо відгукувалися: недолугий чоловік.
Немає коментарів:
Дописати коментар