Сучасні типи уроків зарубіжної літератури

  

     А.І. Богосвятська,

    кандидат філологічних наук,                                                       

     Сучасні типи уроків зарубіжної літератури:                                      ПОШУК, НАТХНЕННЯ, ФАНТАЗІЯ

Переглядаючи сторінки часописів, присвячених методиці викладання світової літератури, кожного разу вражаєшся творчому злету словесника наших днів, його вмінню знайти не лише нову ідею, а й прекрасне слово, яке б виражало сутність цієї ідеї. Урок – це таїнство: на ньому відбувається зустріч світу автора,
світу його твору зі світом учня і вчителя. Справжнє таїнство змінює людину зсередини, але воно має і зовнішнє вираження як набір певних знаків, обрядів, оформлення. Дати ім’я уроку-таїнству, на якому відбувається діалог в серцях його учасників, – непросто, але не для сучасного вчителя світової літератури. Для втілення своїх високих задач він обирає нестандартний, нешаблонний тип уроку.

Але перш ніж ми перейдемо до огляду новаторських типів уроків світової літератури, пригадаємо традиційні класифікації (В.В.Голубкова, М.О.Данілова, Г.Л.Кірілова, М.І.Кудряшева, Л.Ф.Мірошниченко, І.Т.Огороднікова, В.П.Стрекозіна, М.О.Станчека, М.К.Сілкіна, І.І.Соболєва та інших методистів):

- за основною дидактичною метою (уроки засвоєння нового матеріалу, закріплення і повторення, узагальнення знань);

- за специфікою предмета (уроки вивчення художніх творів, уроки вивчення теорії та історії літератури, уроки розвитку мовлення);

- за особливостями взаємодії учителя та учнів (урок-лекція, урок-бесіда, урок-диспут);

- за місцем уроку в системі уроків світової літератури;

- за особливостями психології учнів;

- за роллю уроку літератури в розвитку логічного та образного мислення учнів тощо.

Та сьогодні традиційні типи занять уповільнюють дух творчих пошуків учителя й учнів. Педагоги починають відчувати дискомфорт від одноманітності форм, до яких зобов’язують програмні вимоги. На зміну стандартним урокам світової літератури упевнено і наполегливо приходять новаторські – це частіше за все імпровізовані навчальні заняття, що містять нетрадиційну, нешаблонну структуру. Одні вчителі вбачають в них прогрес педагогічної думки, інші вважають такі уроки вимушеним кроком педагогів під напором лінивих учнів, які не бажають і не вміють серйозно працювати.

Свого часу О.М.Куцевол зробила важливе зауваження стосовно того, що «ученим-методистам, керівникам методкабінетів обласних інститутів післядипломної освіти, керівникам методоб’єднань учителів-словесників важливо зосередити увагу на осмисленні всіх типологічних різновидів уроків зарубіжної літератури, що практикуються в сучасній школі й мають великі потенційні можливості для оптимізації навчання, виховання та розвитку учнів» [5, 38].

Особливістю нестандартних уроків є прагнення вчителя зробити життя своїх учнів різноманітним і багатим, викликати інтерес до пізнавального спілкування, максимально сприяти розвиткові читацької, комунікативної, культурологічної, інтелектуальної, емоційної, аксіологічної та інших компетентностей. Проведення таких уроків свідчить про намагання сучасного словесника вийти за межі шаблону у побудові методичної структури заняття. І в цьому їх позитивна роль.

У посібнику О.М.Ніколенко і О.М.Куцевол «Сучасний урок зарубіжної літератури» [7] зосереджено увагу на таких поширених в останні роки типах занять, як урок компаративного аналізу, урок культурологічного аналізу, урок творчого читання, інтегрований урок, урок-дослідження, урок-семінар, урок-диспут, урок-гра. Автори посібника прискіпливо зупиняються на меті, психолого-педагогічних та методичних умовах проведення уроку кожного типу, його педагогічних можливостях та методиці проведення. Кожен із названих типів занять має свою структуру, відповідає логіці предмета зарубіжна література, враховує вікові особливості літературної підготовки учнів.

За нашими спостереженнями, більше сотні нових типів уроків використовують сьогодні словесники. Це свідчить про їх зацікавленість в застосуванні новітніх технологій навчання, про креативне мислення й інтегративні підходи до викладання предмету. Якщо спробувати намалювати вчителя світової літератури наших днів, то його узагальнений образ вийде таким: це людина цілісна, творча, натхненна, сучасна, носій великих образів світового мистецтва, що «проповідує» педагогіку співвідкриття, особистісно-орієнтованого навчання, діалогу світів і культур.

Спробуємо класифікувати новаторські типи уроків світової літератури, указавши їх різновидності (жанри):

1. Уроки-портрети (у центрі уваги таких уроків – постать автора або героя твору; складається опорна схема-конспект, портфоліо, план-характеристика або особиста карта із зазначенням національності, соціального стану, роду занять, місця проживання, кола спілкувань, життєвого кредо тощо):

- урок – творчий портрет письменника (О.Пушкіна, О.Вайльда);

- урок-портрет героя (Гамлета, Доріана Грея);

- урок-портрет перекладача (М.Рильського, М.Лукаша та ін.);

- урок – інтерв’ю з письменником або героєм (М.Павичем, Ф.Достоєвським, Онєгіним);

- урок – віртуальний музей письменника, поета або героя (наприклад, Дон Кіхота, М.Гоголя, Л.Толстого; кожен етап уроку оформлений слайдом – стендом музейного залу: «Батьківщина письменника (героя)», «Час письменника (героя)», «Дитинство письменника (героя)», «Духовні пошуки», «Становлення письменника (героя)», «Твори, збірки, літературне визнання» «Письменник (герой) у світі» та ін.);

- урок – щоденник душі поета (Дж.Байрона, Г.Гейне, М.Лермонтова);

- урок – портретна галерея (боги Давньої Греції, адресати пушкінської лірики, поети срібної доби).

2. Уроки-подорожі (їх мета – відчути пригодницький дух, романтику мандрів, здійснити уявну подорож за заданим маршрутом; встановити зв'язок між теорією і практикою, між життєвими процесами і явищами):

- урок – віртуальна подорож (на «П’яному кораблі» А.Рембо, за романом «П’ятнадцятирічний капітан» Ж.Верна);

- урок – історична подорож (до Еллади, до епохи Просвітництва);

- урок – заочна екскурсія («Гоголівські місця України», «Дорогами Дон Кіхота», «Місто Джульєтти», «Острів Робінзона Крузо»);

- урок-подорож сторінками книги («Божественна комедія» Данте);

- урок-експедиція (за творами Дж.Свіфта, Дж.Лондона);

- урок – героїчні, авантюрні чи пізнавальні мандри (Гомер «Одісея», Дж.Толкін «Гобіт», М.Твен «Пригоди Тома Сойєра»);

- урок-квест (за сучасними пригодницькими книгами: Л.Бессон «Артур і мініпути», К.С.Льюїс «Хроніки Нарнії», К.Паоліні «Ерагон». Основними формами організації таких уроків є випробування для учнів, пошук артефактів, пригоди, надзавдання);

- урок – засідання клубу мандрівників (за творами Ж.Верна, Д.Дефо, Дж.Свіфта);

- урок-подорож у часі і просторі («Подорожі з Гоголем у часі і просторі: Україною, Росією, Європою, Єрусалимом, Всесвітом» [4]);

- урок-подорож поза часом і простором («Подорож Маленького Принца Всесвітом», вивчення жанру притчі);

- урок-мандрівка на хвилях-запитаннях (за творами фантастів Г.Веллса, А.Азімова та ін.);

- урок-подорож у світ людської психіки (Стендаль «Червоне і чорне», О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»).

3. Уроки-пошуки (спрямовані на знаходження тайного смислу, філософського наповнення, розшифрування символіки того чи іншого твору):

- урок пошуку істини («Бути чи не бути?» – за трагедією В.Шекспіра «Гамлет»);

- урок – філософсько-психологічний пошук (Кальдерон «Життя – це сон», Й.В.Гете «Фауст»);

- змістово-пошуковий урок (поезія митців срібної доби, література постмодернізму);

- урок проблемного пошуку (М.Гоголь «Мертві душі», Ф.Кафка «Перевтілення»);

- урок – пошук асоціацій (Стендаль «Червоне і чорне», поезії В.Вітмена);

- урок-прорив (М.Булгаков «Майстер і Маргарита»);

- урок-дослідження («Перемога чи поразка?» – за повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»);

- урок – сходження до нового смислу («навчання спрямоване на роздуми в одному напряму: всі учні рухаються однією і тією ж траєкторією сходження» [14, 3] – наприклад, аналіз вірша Ш.Бодлера «Альбатрос»).

- урок – розшифрування символів (М.Метерлінк «Синій птах», П.Коельо «Алхімік»).

4. Уроки вивчення художнього образу (їх мета – формування читацької компетентності; розвиток глибокого, уважного, тонкого сприйняття образної системи твору):

- урок-образ («Останній лист» О.Генрі, «Краса і таємниця соборів: за романами В.Гюго і О.Гончара» [11]);

- урок-аналіз образної системи твору (М.Гоголь «Мертві душі», М.Лермонтов «Герой нашого часу»);

- урок порівняльної характеристики персонажів («Онєгін і Ленський», «Кохання трьох чоловічих сердець: Клода Фролло, Феба де Шатопера, Квазімодо»);

- урок психологічного малюнку персонажів (О.Вайльд «Портрет Доріана Грея»);

- урок-осягнення образу ( Е.Т.А.Гофман «Малюк Цахес на прізвисько Циннобер»);

- урок-розкриття образу (О.Бальзак «Гобсек»);

- урок-осмислення образу головного героя (Й.В.Гете «Фауст»);

- урок-еволюція («Еволюція поглядів на античного героя»; «Еволюція героя в романі Ч.Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»; еволюція сприйняття образу персонажа – наприклад, Дон Кіхота).

5. Інтегровані уроки (покликані поєднувати у свідомості учня інформацію різних навчальних дисциплін: зарубіжної літератури і української літератури, іноземної мови, психології, філософії, історії, географії, музики, образотворчого мистецтва тощо. Майбутнє школи пов’язане із синтезом різних навчальних дисциплін, передусім предметів гуманітарного циклу, та розробкою інтегрованих курсів, які характеризуються системністю, комплексністю, цілісністю і гармонією. Кінцева мета таких занять – формування в учнів інтегративного мислення, тобто мислення з високим рівнем синтезу вербального й образного компонентів):

- урок – літературно-музична композиція («Космос у світовій поезії і музика Й.С.Баха»);

- урок – літературно-музичний салон (романси на вірші російських поетів);

- урок-виставка (визначні твори мистецтва античності, Відродження, декадансу тощо);

- урок-презентація історико-культурної доби (культура Давньої Греції, романтизму, постмодернізму);

- урок краси (осінь у творах різних видів мистецтва, ідеал жінки різних історико-культурних епох);

- урок-концерт (вірші про кохання, різні пори року в російській поезії);

- урок-інтеграція різних навчальних дисциплін (англійська мова і світова література – сонети В.Шекспіра, поезія Дж.Байрона; географія, біологія і світова література – твори Ж.Верна, Д.Дефо; інформатика, психологія і світова література – «Квіти зла» Ш.Бодлера; архітектура, релігія, філософія і світова література – «Дамаскин» М.Павича тощо).

6. Уроки-майстерні (максимальне наближення до реального досвіду істинно наукового або художнього збагнення світу, отримання нового знання і нового досвіду шляхом самостійного або колективного відкриття. Майстерня – це концентрація методів активного навчання, спрямованих на розвиток творчих здібностей, формування активної особистості. Мета таких занять – підведення учня до психологічного стану розриву, коли йому раптово відкривається нове бачення явища, образу. Таке «осяяння» призводить до пізнання істини):

- урок-майстерня побудови знань (літературні напрями і течії модернізму; художні особливості маленьких оповідань А.Чехова);

- урок-майстерня створення листа (до головного персонажа – наприклад, до Маленького Принца, до Чайки Джонатана Лівінгстона);

- урок-майстерня з вивчення лірики (О.Хайяма, Б.Пастернака [1]);

- урок – з’ясування естетики (Ш.Бодлера, О.Вайльда);

- урок-стилізація (творча манера романтизму, декадансу, футуризму);

- урок сумісної творчості вчителя і учнів (вивчення японських гномічних жанрів і спроба власної творчості);

- урок розвитку творчих здібностей (створення візуальної поезії після вивчення творчості Г.Аполлінера);

- урок-вдосконалення (навичок аналізу ліричного твору, навичок виразного читання, асоціативного мислення тощо).

7. Уроки-діалоги (мета таких занять – входження у діалогічні відношення з художнім твором спочатку одного, а згодом кількох читацьких свідомостей. Творчі діалоги відбуваються між автором і читачем, рідною й інонаціональною для учня культурою. Книга – це і діалог автора з попередніми культурними епохами (літературними традиціями, напрямами, течіями), і спілкування з сучасниками (провідними літературними школами, жанровими і сталевими тенденціями в розвиткові художньої творчості), і слово до наступних поколінь. Діалогічне пізнання на уроці літератури – це завжди спів-творчість, спів-бесіда, спів-відкриття, спів-відчуття та багато інших спів-. Завдяки різним оцінкам і висловлюванням, пошукам глибинного сенсу, нанизуванню голосу на голос створюється ситуація глибокого культурного “відкриття” художнього тексту з позицій сьогодення):

- урок-діалог із образом (з Маленьким Принцом, Гамлетом, Дон Кіхотом);

- урок компаративного аналізу (домінуючим є порівняльний аналіз творів різних національних літератур, що дає можливість показати учням риси, які об’єднують різні народи, і особливості, які свідчать про неповторність кожної нації. З компаративним аналізом пов’язано вивчення таких термінів, як вічні образи, мандрівні сюжети, пародія, переклад, плагіат, ремінісценція, стилізація, цитата та ін.);

- урок культурологічного аналізу (вивчення твору у контексті культури: духовної культури конкретного народу, історико-культурної доби, неповторного культурного світу письменника. Твір, що аналізується, розуміється учнем як складова частина загальнокультурного процесу);

- семіотичний урок (семіотика – наука про знаки; знаходження у творі знаків певної історико-культурної епохи: архітектури, інтер’єру, моди, особливостей мовлення тощо);

- урок-панорама (діалог з часом і простором: епоха античності, Просвітництво, модернізм);

- урок-рецензія (після перегляду екранізацій або спектаклів за класичними творами; рецензії на твори позакласного читання, новинки світової літератури тощо);

- урок творчого читання («Снігова королева» Г.Х.Андерсена, поезія Мацуо Басьо).

8. Уроки-диспути (проводяться в старших класах; їх мета – формування в учнів уміння шукати вирішення проблеми, всебічно розкривати й розвивати їхні інтелектуальні та моральні якості, навчити обґрунтовувати власну позицію, розвивати уміння відстоювати свої погляди; перед початком заняття нагадуються правила ведення диспуту):

- урок-дуель (поезії С.Єсеніна проти віршів В.Маяковського);

- урок – літературознавчий бій (група «модерністів» проти групи «реалістів»);

- урок-дискусія («Теорія Раскольникова: за і проти», «Мистецтво художнього слова проти війни» [8])

- урок-вибір («Де б ви хотіли жити: у сім’ї Ростових чи сім’ї Болконських?» – за романом Л.Толстого «Війна і мир»);

- проблемний урок («Влада грошей у творах світової літератури»);

- урок-виклик (творчість футуристів, Дж.Селінджер «Над прірвою у житі»);

- урок-протистояння (протистояння поету і натовпу в поезії романтизму, «Протистояння долі та волі людини в трагедії Софокла «Цар Едип»);

- урок-дебати (його основа – популярна сьогодні технологія дебатів, яка є ефективним засобом навчання учнів умінню ясно і логічно формулювати свою позицію, знаходити переконливі факти та доводи на свою підтримку, виховує толерантність, терпимість до думки іншого. Основні блоки даного типу заняття: виклад аргументів, заслуховування контраргументів опонентів, відповіді на запитання опонентів, агітаційна промова на захист своєї точки зору).

9. Театралізовані уроки (проводяться з використанням театральних атрибутів, засобів, елементів; надають учням можливість пізнання себе, виступаючи у різних ролях; розвивають акторську майстерність, ораторське мистецтво, вміння творчо працювати у колективі):

- урок-перетворення (на героїв Еллади, персонажів казок Г.Х.Андерсена);

- урок-інсценівка («Маленький принц» А.Сент-Екзюпері);

- урок-суд (над Гамлетом, над героями «Мертвих душ» М.Гоголя, над збіркою «Квіти зла» Ш.Бодлера);

- урок-вистава (за «Синім птахом» М.Метерлінка);

- урок-засідання Нобелівського комітету (обговорення творів сучасної світової літератури);

- урок – засідання вченої ради (літературознавці про О.Пушкіна, Ф.Достоєвського, А.Чехова та ін.);

- урок – засідання редакційної ради (сучасна поезія);

- урок – засідання клубу знавців (життєвого і творчого шляху М.Гоголя, роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита»).

- прес-конференція («Література і життя»);

- урок-репортаж (репортаж з місця події за оповіданням Г.Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»; враження від подорожі Гулівера в Ліліпутію).

10. Нестандартні уроки-лекції (як і на звичайній лекції, головна роль відводиться слову вчителя):

- урок-презентація твору (В.Скот «Айвенго», М.Гоголь «Тарас Бульба»);

- урок-знайомство із жанром (сонету, рубаї, танка);

- урок-лекція у вигляді опорних схем (огляд античної літератури, творчість В.Шекспіра, світобудова за «Божественною комедією» Данте);

- лекція-парадокс (Ф.Кафка «Перевтілення», твори постмодернізму);

- урок-пізнання (творчість Р.Рільке, Е.Хемінгуей «Старий і море»);

- урок-відкриття (О.Грін «Червоні вітрила», поезія А.Рембо);

- урок-хроніка (Л.Толстой «Війна і мир»);

- урок-погляд (А.Чехов «Людина у футлярі»);

- урок-анонс (короткий огляд літератури для читання влітку).

11. Нестандартні уроки-бесіди (як і традиційні уроки-бесіди, проводяться у формі відкритого обміну думок учнів і вчителя):

- урок – евристична бесіда («Проза та поезія у формуванні духовності людини»);

- урок – усний журнал («Свято Великодня»);

- урок-засідання «круглого столу» («Казка як інструмент формування цілісної особистості»);

- урок-роздум за твором (В.Гюго «Собор Паризької Богоматері»);

- урок-спогад (систематизація вивченого матеріалу за 5-9 класи, 10-11 класи);

- урок-аргумент (у ході вивчення теми учні мають скласти монологічне висловлювання щодо істинності запропонованих учителем тез (наприклад: 1. Антична література – вихідна основа європейських літератур. 2. Оспівування людини та її світу – одна з провідних тем античності); враховується уміння аргументовувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази [13]).

12. Уроки-ігри (Гра – це вільний впорядкований простір, вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою. Урок-гра стимулює інтерес учнів до певної теми і активізує їхню навчальну діяльність через прагнення позмагатися, перевірити власні сили. Зміст літературних ігор повинен враховувати вікові можливості учнів, орієнтуватись на фантазію, творчість, спонукати до самостійної роботи):

- ток-шоу (ігри за аналогією з телевізійними: «Розумники і розумниці», «Що, де, коли?», «Перший мільйон», «Літературний брейн-ринг»);

- інтелект-шоу (за творами Дж.Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната», Й.Колфера «Артеміс Фаул», Дж.Толкіна «Гобіт», Л.Бессона «Артур і мініпути» та ін. [16]);

- рольова гра («Світ Дж.Толкіна» – раси ельфів, гобітів, гномів, магів та ін. виконують одне надзавдання);

- ділова гра (її завдання – моделювання життєвої ситуації та відносин, у рамках яких обирається оптимальний варіант рішення; наприклад, за аналогією подій в «Таємничому острові» Ж.Верна – «Подорож на повітряній кулі»: учасники обирають собі одну з ролей (лікаря, вченого, інженера, вчителя, художника, спостерігача та ін.). Учні повинні уявити, що вони летять на повітряній кулі, і раптом вона починає падати в море. Група за 30 хв. повинна прийняти рішення: щоб шар встиг долетіти до безлюдного острова, хтось, хто не так потрібен на цьому острові, має стрибнути з корзини [6]);

- інтерактивна гра («Провідні теми сучасної світової літератури»);

- урок – художньо-екзистенціальна гра (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення», повістю Е.Хемінгуея «Старий і море»).

13. Уроки почуттів (Мистецтво художнього слова має справу з різноманітними відтінками почуттів. Розвиток емоційної компетентності, емоційного інтелекту (EQ) – головне завдання уроків пропонованого типу):

- урок – емоційне враження (поезія срібної доби російської культури);

- урок естетичних переживань (епоха Відродження, декаданс);

- урок-сповідь (творчість Г.Гейне, А.Рембо);

- урок-подяка (заключний урок вивчення літератури в навчальному році; подяка письменникам, нагородження їх символічними медалями: «За неперевершену майстерність у стилі хоку», «За уславлення в поезії справжніх людських чеснот», «За яскраве зображення світу тварин» та ін. [3]);

- урок-інтрига (біографія Шекспіра, містифікації в історії світової літератури);

- урок-одкровення (вивчення священних книг людства, Г.Г.Маркес «Сто років самотності»);

- урок-засудження (стикання Гамлета зі злом; характеристика рис героїв – носіїв зла; засудження жахів війни в оповіданні Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»);

- урок-реквієм («Втілення в образі Офелії ренесансного ідеалу жінки» [12]);

- урок-сумнів (Ф.Достоєвський «Злочин і кара», П.Зюскінд «Запахи»);

- урок-оберег (головні висновки такого типу уроку – боронити учня від світу шахрайства, несправедливості, розпусти; світу руйнації і зла протиставляється життя, повне оптимізму і віри в людину);

- урок-рефлексія (Г.Маркес «Стариган із крилами», М.Павич «Дамаскин»).

14. Уроки-фантазії (розкривають, перш за все, творчість конкретного вчителя, його талант зробити на уроці свято краси, дива, таємниці):

- урок-казка (Г.Х.Андерсен «Снігова королева», казки О.Вайльда);

- урок-сюрприз (Дж.Толкін «Гобіт», Л.Бессон «Артур і мініпути»);

- урок-подарунок від… (Оле Лукойє, Дон Кіхота, Гаррі Поттера);

- урок-дзеркало (вічні образи світової літератури);

- урок-стріла (влучити у мету, поставлену на початку уроку);

- урок-зустріч (побудований за технологією зустрічних зусиль: зустріч зі світом поезії, зустріч із поетом, «Дві зустрічі у колі мудрості Омара Хайяма» [15]);

- урок-знахідка (аналіз детективних оповідань, уроки з вивчення ліричних творів);

- урок – чайна церемонія (Я.Кавабата «Тисяча журавлів»);

- урок – літературна кав’ярня (присутні сидять за окремими столиками, також запрошуються гості; учні по черзі представляють свої твори, ілюстрації, вірші);

- біоадекватний урок (розвиток в учнів цілісного мислення, гармонізація правої й лівої півкуль головного мозку, використання релаксаційної методики: «Поетична галактика Тютчева», «Золота троянда середньовічної літератури» [10]);

- урок мудрості (священні книги народів світу).

15. Мультимедійні уроки, або уроки з використанням ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій) (такий урок, по суті, вже інтегрований, але ми винесли цей тип окремо, адже в умовах інформатизації суспільства сформувався новий вид організації сучасного заняття, спрямований на розвиток ІКТ-компетентності вчителя й учнів):

- урок-презентація («Художники італійського Ренесансу»);

- інтерактивний урок (головне на такому уроці – робота з інтерактивною дошкою, постійна активна взаємодія всіх учнів);

- урок-розробка інтерактивного плакату або колажу («Усмішка» за оповіданням Р.Бредбері, «Квітка зла» за віршами Ш.Бодлера, «Обличчя війни» за антивоєнними творами ХХ ст.);

- урок захисту проектів (індивідуальних проектів або проектів-звітів творчих груп; наприклад, підготовка інформації про В.Вітмена: «Компакт-біографія В.Вітмена», «Соціальний портрет поета», «Мистецький портрет поета»);

- урок-коментар аудіокниги (на матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» [2]);

- урок-екранізація роману (М.Гоголь «Мертві душі», Л.Толстой «Війна і мир»);

- урок – створення скрапбуку персонажа або письменника (скрапбукінг – це мистецтво оригінального, декоративного оформлення альбому-історії, щоденника, записної книжки);

- урок – створення Wiki-газети (Вікі-газета – електронне друковане видання, альтернативний варіант для читання новин);

- web-квест (урок світової літератури, який проводиться в комп’ютерному класі: пари (або групи) учнів отримують цікаве завдання, посилання на ресурси Мережі, необхідні для виконання завдання, опис процесу виконання роботи, спрямовуючі запитання, дерево понять, причинно-наслідкові діаграми).

Гадаєте, це все? Ні, вибрано лише найбільш поширені і цікаві типи уроків.

Наш час прагне синтезу, інтеграції, об’єднання різнорідних елементів в єдине ціле заради створення цілісної картини світу. Різні типи уроків поєднують багато цікавих знахідок на одному занятті, перетікають один в інший, переплітаються у найнесподіваніших формах. Спостерігається прямо постмодерністський еклектичний підхід до створення колажу із декількох смислів, наприклад: «урок – евристична бесіда з елементами компаративного аналізу», «урок-дискусія у режимі Інтернет-конференції», або навіть такий тип: «здвоєний інтегрований мультимедійний урок-роздум з елементами дискусії» (за новелою Ф.Кафки «Перевтілення») [9]).

Приємно бачити небайдужість словесника до того, щоб кожен урок з великої теми вивчення творчості письменника був для дітей несподіванкою і творчим надбанням. Тут хочеться навести структуру типів системи уроків за вивченням творчості В.Шекспіра на тему: «Шекспір – це пророк, посланий Богом…» Л.Столярчук:

урок 1: урок-презентація;

урок 2: урок-роздум;

урок 3: урок-дослідження;

урок 4: урок пошуку істини;

урок 5: урок-реквієм;

урок 6: урок-засудження;

урок 7: урок розвитку мовлення (написання твору) [12].

Серед головних завдань сучасних типів уроків словесності можна назвати:

- використання новітніх технологій (у т.ч. ейдотехніки, біоадекватної (ноосферної) технології, технології зустрічних зусиль, створення ситуації успіху тощо);

- урізноманітнення методів і прийомів у викладі матеріалу;

- збагачення інтелектуального і чуттєвого досвіду учнів;

- підвищення якості знань учнів;

- формування гуманістичного світогляду учнів, інтегративного мислення;

- розвиток пізнавальних та естетичних інтересів молоді;

- розкриття творчих можливостей учнів засобами художнього слова;

- виховання духовних цінностей, почуття патріотизму і космополітизму, розуміння себе і прийняття позиції іншої людини.

До основних засад новаторських уроків світової літератури можна віднести наступні:

- гармонізація та діалогізація навчання;

- творча співпраця учителя й учнів;

- науковість;

- робота в творчих динамічних групах;

- розгляд просторово-часових характеристик твору в їх взаємозв’язку з сучасністю та зверненістю у завтрашній день;

- сприйняття та осмислення через художній твір відносин «людина – світ»;

- використання елементів компаративного аналізу;

- урахування специфіки вивчення перекладу (варіантів перекладу) іншомовного твору;

- використання інтерактивних методів і прийомів;

- особистісно-орієнтований, гуманний підхід у навчанні.

Рекомендації по проведенню нестандартних уроків:

1. Нетрадиційний урок треба готувати заздалегідь і розробити систему конкретних цілей навчання і виховання.

2. Обираючи тип нестандартного уроку, викладачу потрібно враховувати особливості своєї вдачі і темпераменту, рівень підготовки і специфічні особливості класу в цілому і окремих учнів.

3. Інтегрувати зусилля вчителів при підготовці сумісних уроків.

4. При проведенні новаторського уроку керуватися принципом «разом з дітьми і для дітей».

5. Нетрадиційні уроки проводити у атмосфері розкутості, добра, творчості, радості, душевного й інтелектуального піднесення.

За умов використання на практиці нетрадиційних типів уроку зросте мотивація до навчальної діяльності, до літератури в цілому. За допомогою вчителя учні реалізують себе у творчості, створять умови для саморозвитку.

Не біда, що не розроблені структура і методика проведення більшості новаторських типів занять зі світової літератури, адже вони виконують головну функцію: створюють ситуацію зустрічі учня з письменником, учня з художнім твором, учня з мистецтвом. Звичайно, не всі нові типи уроків залишаться у широкій практиці, але ніколи не переведуться заняття словесності, які дають учням ґрунтовні літературні знання, збагачують їх емоційно і духовно, формують їхню свідомість і світогляд.

Печально, коли прекрасна сучасна розробка уроку (або системи уроків з вивчення певної теми) означені у рубриці «Тип уроку» стандартним бездушним: «урок засвоєння нових знань» або «комбінований урок» (і це кожна друга розробка!). Знають вчителі, що потрібно щось назвати, от і вписують перше, що приходить на ум. А у більшій половині сценаріїв уроків на сторінках методичних видань тип уроку і взагалі не указаний.

Новим типам уроків необхідно знайти місце у роботі кожного вчителя, адже вони – як свято для учнів.

Будемо раді, якщо пропонована розвідка допоможе сучасному словеснику не лякатися такого обов’язкового пункту структури заняття як «тип уроку» та збагатить, зробить різноманітним досвід побудови методичної структури уроку.

Література:

1. Бычкова Н. «Восхождение к сути…». Урок-мастерская по изучению лирики Б.Пастернака // Зарубіжна література. – 2009. – № 42. – С. 11-16.

2. Каніболоцька О.А. Використання аудіокниг у процесі вивчення прецедентних художніх творів світової літератури. На матеріалі новели Гі де Мопасана «Намисто» // Зарубіжна література в школах України. – 2010. – № 10. – С. 32-35.

3. Коваленко В. Три уроки узагальнення та систематизації вивченого впродовж року із застосуванням інтерактивних форм роботи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 5. – С. 52-57.

4. Кругла Л. Подорожі з Гоголем у часі і просторі: Україною, Росією, Європою, Єрусалимом, Всесвітом // Всесвітня література та культура. – 2009. – № 4. – С. 16-17.

5. Куцевол О.М. Структура сучасного уроку зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2003. – № 3. – С. 38-40.

6. Мухаметова А.М. Путешествие в мир профессий // Воспитание школьников. – 2010. – № 10. – С. 42-50.

7. Ніколенко О.М., Куцевол О.М. Сучасний урок зарубіжної літератури: Посібник для вчителя. – К., 2003.

8. Островська Г.О. Мистецтво художнього слова проти війни // Зарубіжна література в школах України. – 2009. – № 1. – С. 26-29.

9. Семенюк С., Плотникова Т. Осягнути особливості метафоричного світобачення автора у новелі Ф.Кафки «Перевтілення» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 7-8. – С. 100-106.

10. Синявская Т.С. Литературная практика ноосферного образования. – М., 2008. – 80 с.

11. Сівер Л. Краса і таємниця соборів: за романами В.Гюго і О.Гончара // Зарубіжна література. – 2010. – № 21-24. – С.79-83.

12. Столярчук Л. «Шекспір – це пророк, посланий Богом…». Система уроків // Зарубіжна література. – 2011. – № 15-16. – С. 15-26.

13. Сутула О., Тригуб І. Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 9. – С. 32-35.

14. Тур В. Діалог як основна форма втілення герменевтичного способу навчання на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література. – 2009. – № 44. – С. 1-24.

15. Хроменко І. Дві зустрічі у колі мудрості Омара Хайяма // Всесвітня література та культура. – 2009. – № 9. – С. 32-41.

16. Цьолковська Б. Інтелект-шоу за творами Дж.Ролінг «Гаррі Поттер і таємна кімната», Й.Колфера «Артеміс Фаул», Дж.Толкіна «Гобіт», К.Льюїса «Хроніки Нарнії», Л.Бессона «Артур і мініпути», Р.Дала «Чарлі і шоколадна фабрика» // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 11. – С. 79-87.

Інтерактивні методи навчання

Інтерактивні методи навчання пройшли багаторічну апробацію у навчальних закладах багатьох країн світу, деякі з них застосовуються і у вітчизняній педагогіці. Мета застосування інтерактивних методів полягає не тільки в спонуканні учнів до активної роботи, а й ініціюванні їх творчості, розвитку комунікативних навичок тощо. Існують п'ять причин, які знижують якість проведення уроку:

1) дуже часте й нецікаве фронтальне опитування;

2) одноманітність використовуваних педагогом методів навчання;

3) матеріал подається заради самого матеріалу (предмет заради самого предмету);

4) завищений тиск на учнів з боку викладача з метою досягнення високих навчальних результатів;

5) дуже швидке проходження матеріалу.

Для того, щоб зацікавити учнів навчанням, необхідно:

1) урізноманітнити використовувані методи навчання;

2) підняти активність учнів;

3) створити приємну невимушену атмосферу під час уроку;

4) поставити за мету виховання особистості;

5) складність матеріалу, що вивчається, привести у відповідність до рівня підготовленості учнів.

Урок мас бути цікавим заходом з чіткими правилами, під час якого учитель і учені. співпрацюють на професійному та особистісному рівнях з метою отримання стійкого досвіду навчання на все наступне життя. Пропонуємо розглянути інтерактивні методи навчання, орієнтовані на практику (див. таблицю 1)

Інтерактивні методи навчання

Інтерактивні методи навчання пройшли багаторічну апробацію у навчальних закладах багатьох країн світу, деякі з них